Хто має вдома кота чи кішку не може не погодитися, що з цими тваринами не буває сумно. Тонко підмітив Зігмунд Фрейд: «Час, проведений з кішкою, ніколи не витрачений дарма». Психологи вважають, що у кішки можна навчитися багатьом речам. Це досить мудрі створіння, хоча іноді бувають ліниві. Звичайно, кожна кішка – індивідуальність. І тому узагальнювати не можна ні в якому разі, але розуміти і поважати Її Величність – обов’язково.

Про серйозне ставлення та любов людини до сімейства котячих свідчить те, що існує навіть спеціальна «котяча» наука – фелінологія. «Фелінологія вивчає проблеми поведінки котів, методи «спілкування» з ними, «залагодження» можливих конфліктів між людиною та цими тваринами; фелінолгія, можна сказати, вивчає душу кота».
Коти насправді дуже особливі тварини, до кожної з них потрібен власний, індивідуальний підхід. Коти – вільні та незалежні, кішки – непередбачувані та норовливі, хазяйки на власній території. Вони знають собі ціну, якщо не захочуть, то навіть не дозволять підійти до себе! Одним словом, проблемні, але чарівні.

Якщо вас ласкаво й любовно називають «котик», «кицька», «кицюнька», ви, звичайно ж, посміхаєтесь і одразу готові розтанути від задоволення, якщо навіть не замурчати. А є люди, котрих інакше ніж «кот» чи «котик» не називають! Бо такі у них прізвища!))) «Коти – тварини незалежні, самостійні, норовливі, вони уміють поважати себе та свої інтереси, зберігати власну гідність та гордість. Цього дуже не вистачає іноді людям».


Коти, кицьки та кошенятка – це, безперечно, створіння, які асоціюються в нас із найкращими почуттями… Теплотою дотику, приємним мурчанням на вушко, улесливим, солодким, а іноді – хитрим і підступним виразом мордочки… Нехай у вас немає вдома кота, але хоча б раз у житті ви на свою адресу чули «котяче» ласкаве звертання, або самі любите когось називати котиком чи коточком і приємними словами мурчати на вушко? Тоді це і ваше свято!